Робота з обдарованими дітьми

          Сучасне розуміння обдарованості стверджує, що в її основі лежить домінуюча пізнавальна мотивація і пошукова творча активність, яка проявляється в знаходженні нового, постановці та розв’язанні проблем. Під обдарованістю розуміється „сукупність високого рівня природних задатків і схильностей як передумова розвитку здібностей до певних видів діяльності”.

Відчутною ознакою обдарованості дитини є випереджальний щодо віку розвиток її інтелекту. Для обдарованих дітей характерними є: висока активність розуму, інтерес до певного виду діяльності, прояв самостійності в процесі пізнання. Тому для нас, вчителів, головними завданнями в роботі є розкриття дитячої обдарованості, створення системи роботи з обдарованими учнями та сприяння творчому розвитку кожної особистості.

Як же можна формувати і поглиблювати дитячі здібності? Для цього існує багато прийомів і методів:

1. організація позаурочної роботи;
2. робота з обдарованими учнями за індивідуальним планом;
3. залучення дитини до участі в конкурсах, КВК, олімпіадах, конференціях, МАН;
4. робота з альтернативними підручниками, збірниками задач;
5. взаємодія вчителя з психологом, класним керівником та батьками.

Існують різні стратегії навчання обдарованих дітей. До основних належать: прискорення – більш швидкий темп вивчення навчального матеріалу, і збагачення – збільшення обсягу навчального матеріалу.
Прискорене навчання – це і ранній вступ до школи, і прискорення у класі за рахунок індивідуалізації навчання для кількох обдарованих учнів за умови захоплення предметом. Прискорення ефективне й у профільних класах, де відбувається спеціалізація навчальних програм відповідно до інтересів учнів. Дуже часто прискорення поєднується зі збагаченням, яке спрямоване на розширення галузі знань предмета.

Сучасні технології навчання обдарованих дітей передбачають сьогодні орієнтацію на такі напрями роботи:

1.      індивідуалізація освітньої діяльності, особистісно орієнтований підхід у навчанні;
2.      активізація навчання за рахунок проблемних, творчих методів навчання;
3.      встановлення ділових партнерських стосунків між учителем і учнем.

Які ж саме технології найдоцільніше використовувати? Найкращі результати дають такі технології:

1.                 Продуктивне навчання.

2.                 Проблемне навчання.

3.                 Метод проектів.

4.                 Формування творчого мислення.

5.                 Створення „ситуації успіху”.

6.                 Технологія саморозвитку.

7.                 Технології розвивального навчання.

При використанні технології продуктивного навчання використовують індивідуальну та групову форми роботи. Індивідуальна форма роботи передбачає роботу учнів за індивідуальними завданнями (диференційованими), роботу в випереджальному режимі під керівництвом вчителя, співбесіду з учнями.

Обдарованим дітям необхідно давати можливість використовувати додаткову інформацію, заохочувати їх до виконання завдань з логічним навантаженням. Ефективним є використання потенційних можливостей таких дітей в організації взаємодії. Їм потрібно доручати роль рецензентів відповідей на уроках, залучати до перевірки домашніх завдань, до групової роботи, під час якої вони найчастіше виступають лідерами. У роботі з обдарованими дітьми важливо не стримувати їх ініціативу, привчати до самостійного розв’язання проблем, дослідження та аналізу ситуацій. Організація пошукової діяльності учнів дає їм можливість самостійно та цілеспрямовано працювати на уроці, розвиває логічне мислення, вдосконалює систему теоретичних знань, практичних умінь та навичок.

Учням необхідно проводити додаткові заняття з математики, організовувати різноманітні форми позаурочної роботи. Проводячи всю цю роботу, учитель має можливість підготувати учнів до більш глибокого засвоєння знань з математики.

При створенні на уроках проблемних ситуацій, вчитель може користуватися наступними методичними прийомами:

1.                 Підведення учнів до протиріччя з пропозицією самостійно знайти спосіб його усунення.

2.                 Зіткнення протиріч практичної діяльності.

3.                 Виклад різноманітних точок зору на одне й те ж питання.

4.                 Розгляд явища з різних позицій.

5.                 Аналітична діяльність учнів.

6.                 Постановка конкретних запитань.

7.                 Визначення проблемних теоретичних і практичних завдань.

8.                 Постановка проблемних задач із недостатньою кількістю даних, зайвими або суперечливими даними, із допущеними помилками тощо.

Прикладами організації навчальної діяльності учнів, які сприяють формуванню творчого мислення учнів, можуть бути:

§     уроки-дискусії;

§     оптимізація розв’язання задач підвищеної складності;

§     уроки однієї задачі.

Звичайно, вчитель повинен приділяти увагу і розвитку пізнавальної активності учнів. Для цього потрібно врахувати наступні поради:

§     учень залучається в процес самостійного пошуку й „відкриття” нових знань, розв’язує задачі проблемного характеру;

§     навчання цікаве, коли воно різноманітне;

§     чим більше новий матеріал пов’язаний з вивченим раніше, тим він цікавіший для учнів;

§     навчання повинне бути важким, але посильним;

§     яскравість, емоційність викладання навчального матеріалу підвищують інтерес учнів до предмета.

Велику роботу необхідно проводити і з учнями-олімпіадниками. В роботі з ними слід виділяти різні рівні організації пізнавальної діяльності.

I рівень – репродуктивний (тренувальний). Неможливо учню, який ніколи раніше не розв’язував олімпіадних завдань, одразу запропонувати задачі районної або обласної олімпіад. Швидше за все він їх не розв’яже і ця невдача може надовго відхилити учня від цих задач. А якщо запропонувати йому розв’язати ці задачі за зразком. а потім більш складні за інструкцією, то учень звикне до нестандартних задач і вони його не лякатимуть, навіть, якщо він їх одразу і не розв’яже.

II рівень – реконструктивний. На цьому, більш високому, рівні організації самостійної роботи учень у змозі виконувати роботу самостійно. Він може застосовувати відомі йому методи і, залежно від зміни умови, застосовувати їх в нестандартних ситуаціях.

III рівень – творчий, пошуковий. Учень самостійно обирає засоби і методи розв’язання завдань. Досягнення саме такого творчого рівня самостійної роботи учня і є нашою головною метою.